Пластикова форма – це абревіатура від комбінованої форми, що використовується для компресійного формування, екструзійного формування, лиття під тиском, видувного формування та формування з низьким вмістом піни. Узгоджена зміна опуклих та увігнутих форм, а також допоміжної системи формування дозволяє обробляти серію пластикових деталей різних форм та розмірів. Пластикові форми є основою промисловості, і нові продукти тепер пов'язані з пластмасами.

В основному вона включає в себе жіночу форму зі змінною порожниною, що складається з комбінованої підкладки жіночої форми, компонента жіночої форми та комбінованого картону жіночої форми, а також опуклої комбінованої підкладки форми, опуклого компонента форми, комбінованого картону чоловічої форми, компонента для різання порожнини та пуансон зі змінною серцевиною, що складається з композитних пластин з бічним вирізом.
Для покращення характеристик пластмас до полімеру необхідно додавати різні допоміжні матеріали, такі як наповнювачі, пластифікатори, мастила, стабілізатори, барвники тощо, щоб отримати пластмаси з хорошими характеристиками.

1. Синтетична смола є найважливішим компонентом пластмас, а її вміст у пластмасах зазвичай становить від 40% до 100%. Оскільки вміст великий, а природа смоли часто визначає природу пластику, люди часто вважають смолу синонімом пластику. Наприклад, полівінілхлоридну смолу плутають з полівінілхлоридними пластиками, а фенольні смоли - з фенольними пластиками. Насправді, смола та пластик - це два різних поняття. Смола - це необроблений сирий полімер, який використовується не лише для виготовлення пластмас, але й як сировина для покриттів, клеїв та синтетичних волокон. Окрім дуже невеликої частини пластмас, що містить 100% смоли, більшість пластмас потребують інших речовин, окрім основного компонента - смоли.

2. Наповнювач Наповнювач також називають наповнювачем, який може покращити міцність та термостійкість пластмас і знизити витрати. Наприклад, додавання деревного порошку до фенольної смоли може значно знизити вартість, зробивши фенольний пластик одним із найдешевших, а також значно покращивши механічну міцність. Наповнювачі можна розділити на два типи: органічні наповнювачі та неорганічні наповнювачі, перші такі як деревне борошно, ганчірки, папір та різні тканинні волокна, а другі такі як скловолокно, діатомітова земля, азбест та сажа.

3. Пластифікатори Пластифікатори можуть підвищувати пластичність і гнучкість пластмас, зменшувати крихкість, а також полегшувати обробку та формування пластмас. Пластифікатори, як правило, є висококиплячими органічними сполуками, які змішуються зі смолою, нетоксичні, без запаху та стійкі до світла та тепла. Найчастіше використовуються фталеві ефіри. Наприклад, у виробництві полівінілхлоридних пластмас, якщо додати більше пластифікаторів, можна отримати м'які полівінілхлоридні пластмаси; якщо додати менше пластифікаторів або не додати їх (кількість <10%), можна отримати жорсткі полівінілхлоридні пластмаси.

4. Стабілізатор. Щоб запобігти розкладанню та пошкодженню синтетичної смоли під дією світла та тепла під час обробки та використання, а також подовжити термін служби, до пластику необхідно додавати стабілізатор. Зазвичай використовуються стеарат та епоксидна смола.

5. Барвники. Барвники можуть надавати пластмасам різноманітних яскравих та красивих кольорів. Як барвники зазвичай використовуються органічні барвники та неорганічні пігменти.

6. Мастило. Роль мастила полягає в запобіганні прилипанню пластику до металевої форми під час лиття, а також у тому, щоб зробити поверхню пластику гладкою та красивою. Зазвичай використовуються мастила, такі як стеаринова кислота та її солі кальцію та магнію. Окрім вищезазначених добавок, до пластику також можна додавати вогнезахисні речовини, піноутворювачі, антистатики тощо.